Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера Леоніда Сморжа розташований у селі Міські Млини (Полтавщина), де з діда-прадіда мешкали гончарі-мисочники. Понині живуть тут нащадки славетних майстрів. Дехто з них не так давно працював у заводі «Художній керамік», а нині вже на заслуженому відпочинку. На свята і в будні вони приходять до Музею-садиби поспілкуватися, а іноді навіть провести майстер-клас. Восьмого березня на честь жіночого свята майстрині зібралися в Музеї-садибі за чашкою чаю. Хто не зміг прийти, того привітали вдома

     Починаючи ще з кінця 1960-х років Леонід Сморж активно виступав на захист опішнянського гончарства, як міг популяризував самобутню творчість майстрів-земляків. Він не тільки писав наукові праці, а й клопотався перед різними громадськими організаціями й установами про створення в Опішному Музею гончарства. Тільки через багато років його мрія здійснилася. 1986 року було засновано Музей гончарства. Стаття «Завтрашній день опішнянської кераміки» 1968 року яскраво засвідчує вболівання автора за долю Опішного як визначного осередку народної творчості. 

     Подані нижче спогади Леоніда Сморжа, датовані 01.11.1997, є лише коротеньким описом  його життя і творчості. Перечитуючи ці рядки, мимоволі запитуєш себе: «Скільки всього може встигнути зробити людина за одне життя?». Виявляється, дуже багато, але для цього потрібно мати непохитну волю і непереборне бажання йти вперед. На прохання багатьох друзів і колег відомий учений пізніше написав цілу книгу мемуарів «Спогади (розповіді про незабутніх і незабутнє)», яка нині готується до друку у видавництві «Українське Народознавство» Національного музею-заповідника українського гончарства.

З середини 1960-х років і майже до останнього дня свого життя доктор філософських наук, професор Леонід Сморж (1927–2009) займався збирацькою діяльністю. Його колекція опішненської кераміки вважалася найбільшою й найцікавішою в Україні з-поміж приватних. У травні – червні 2009 року вчений, перед відходом у вічність, передав її Національному музею-заповіднику українського гончарства в Опішному. Так у його структурі з’явився ще один підрозділ – Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа.

     Українці зараз переживають нелегкі часи. Майже в усіх однакові думки: АТО, політика, курс долара… Тому, щоб трохи відволіктися, можна зайнятися зеленим туризмом, а точніше сказати, «білим» туризмом. Зимове українське село – це неймовірне диво. Буває, дивишся з Опішнянської гори вниз і мимоволі розумієш: «Як нам пощастило, що ми живемо в такій красивій країні».