«НЕХАЙ ЖЕ ОБЕРІГАЄ І НАШ СВІТЛИЙ КРАЙ, І ЦЕЙ МУЗЕЙ ПРЕСВЯТА ПОКРОВА!»

Автор: Super User. Опубліковано в Статті.

 

    Якось на моє запитання: «З чого починалася ваша колекція?» Леонід Опанасович Сморж відповів: «З великого бажання зберегти красу. Пройде час, на землю прийдуть інші покоління гончарів, малювальниць, ткаль, вишивальниць, різьбярів, художників, іконописців, вони створять свої шедеври, але таких, як нині, вже не буде… Оця краса неповторна. Хочеться, щоб нащадки бачили, цінували, вчилися…»

СКАРБИ СТАРОГО МАЙСТРА

Автор: Super User. Опубліковано в Статті.

   
 
 
     Серед заходів, що проходили в Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа в рамках VI Тижня Національного Гончарного Здвиження в Опішному «ЗДВИГ-2014», був і квест-пошук «Скарби старого майстра». 
Вихованці Полтавського обласного дитячо-юнацького оздоровчого табору «Еколог» дізналися, що на території сучасного Музею-садиби закопаний скарб старого гончаря, і виявили бажання його знайти. 

Промовисті свідки

Автор: Super User. Опубліковано в Архівні матеріали.

У Національному архіві українського гончарства зберігаються унікальні документи, які за життя передав Музею-заповіднику українського гончарства філософ і колекціонер старожитностей Леонід Сморж. Мабуть, найбільше про людину, її думки й тривоги, мрії й сподівання можуть розповісти її щоденники та епістолярна спадщина. Відчуваєш себе майже детективом, гортаючи пожовклі аркуші й відновлюючи в уяві перебіг подій. Перші нерегулярні записи в щоденниках датовані 1960-ми роками. Серед них – уривки спогадів про драматичні епізоди Другої світової війни, учасником яких довелося стати Леоніду Сморжу, записи про подорожі, родинні хроніки. Велику цінність становлять сторінки, що свідчать про тісну дружбу філософа з гончарями та художниками-керамістами. По мірі того, як зростало зацікавлення вченого гончарством, все більше рядків присвячувалося цій темі й у щоденниках Леоніда Сморжа. Записи, датовані 1995, 1997–1999 роками, розповідають про роботу над книгою спогадів та монографією про відому опішненську майстриню Олександру Селюченко, про перші всеукраїнські симпозіуми гончарства та знайомство й спілкування колекціонера із заслуженим діячем мистецтв України, лауреатом Премії імені Катерини Білокур Михайлом Денисенком (16.12.1917 – 07.12.2000), який 1999 року на ІІІ Всеукраїнському симпозіумі монументальної кераміки в Опішному «Поезія гончарства на майданах і в парках України» створив меморіальне панно на спомин про видатну опішненську гончарівну Олександру Селюченко.