ДОРОГІ ДРУЗІ!
Кераміка оточувала Леоніда Сморжа впродовж усього життя. Він народився в селі Орданівка Диканського району, що неподалік Опішного. Згодом родина перебралася до гончарського містечка, а з 1934 року постійно проживала в сусідньому селі Міські Млини. Тож зростав майбутній колекціонер серед палахкотіючих горнів місцевих гончарів.
Зарядившись енергією гончарства з юних літ, Леонід Сморж пройшов по життєвому шляху пліч-о-пліч з керамікою. Повертаючись з Опішного додому, він обов’язково привозив із собою декілька виробів місцевих майстрів. Частину дарував друзям, решта ж почала потроху складати його колекцію. Поступово Леонід Сморж став одержимий колекціонуванням опішненської кераміки.
Спілкувалася: Анастасія Сідельник http://tyzhden.ua/Culture/97888
Олесь Пошивайло, засновник музею українського гончарства в Опішному, розповів про стосунки музею з суспільством, фігурки козаків та джерела музейних інновацій
Олесь Пошивайло – засновник і багаторічний директор Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, директор Інституту керамології НАН України, доктор історичних наук і професор – цього року став першим лауреатом премії ім. Бориса Возницького. Ця премія є відзнакою за вагомий особистий внесок у розвиток музейної справи, відтепер її вручатимуть кожні два роки. Під час церемонії пан Пошивайло наголосив, що присвячувати себе музеям в Україні можуть лише подвижники, і що успіхом своїм він завдячує першокласній команді ентузіастів, які працюють разом з ним.
СІМЕЙНА СПРАВА
Музей кераміки – це абсолютно закономірно. В моєму роду всі, починаючи з другої половини XVIII століття, займалися гончарством. За історичним плином, я теж мав би стати гончарем, можливо, художником-керамістом. Збій відбувся завдяки бабусі. У 70-ті роки вона почала формувати домашній музей, щоб зберегти в Опішному вироби гончарів, з якими працювала все життя – а ще вишивку, ткацтво, дерев’яні вироби. До неї приїздили відвідувачі з усієї України і навіть з-за її меж. Я ріс у цій хаті й щодня ходив з бабусею на місцевий гончарний завод. Давній промисел цілком природно увійшов у моє життя. Бабуся заповіла продовжувати справу збереження: мовляв, Сашку, історія тобі не простить, якщо не зробиш в Опішному музею!
На порозі Різдвяні й Новорічні свята. Здавна в містах і селах був звичай гостинно зустрічати щедрівників, які веселим співом, новорічними побажаннями, жартами й примовками несли в оселю радість, а також надію й сподівання на те, що наступний рік буде багатим і врожайним, подарує щастя й добробут.
Зустрічали щедрівників і в Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. Працівники музею-садиби, учні 2 класу Державної спеціалізованої школи-інтернату «Колегіум мистецтв у Опішному» зі своїми педагогами Людмилою Панченко та Нелею Немерюк спробували відтворити старовинний обряд «Водіння Кози».