ЗАХОПЛЕННЯ НА ВСЕ ЖИТТЯ

     

   Фото- і кіномистецтвом учений і колекціонер  Леонід Опанасович Сморж  почав захоплюватися ще в студентські роки. На той час у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка існувала кінолабораторія, яку він і відвідував. Ось як Леонід Опанасович розповідав про це: «На старших курсах мій інтерес змістився до кінозйомки. При університеті була навчально-методична кінолабораторія, при якій був і студентський гурток… Я займався здебільшого операторською роботою. Із того, що варте уваги, можна назвати знятий мною як оператором фільм «Пам‘ятники архітектури Києва домонгольського періоду», автором і сценаристом якого був Григорій Никонович Логвин – великий спеціаліст у галузі мистецтвознавства й архітектури, історії України».

      У 1960-х роках Леонід Сморж брав участь у кількох наукових експедиціях на півострів Крим, потім – на острови Курильської гряди й острів Сахалін, де вже не тільки фотографував і знімав  всі важливі події на кіноплівку, а й занурювався під воду з аквалангом. З кінокамерою й фотоапаратом  учений подорожував Карпатами, підіймався й на Говерлу. Багато світлин зроблено ним в різні роки в Києві, Полтаві, Диканьці, рідному селі Міські Млини, а також сусідньому Опішному. Нині значна частина фото знаходиться в Національному архіві українського гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства.

       Леонід Сморж вважав, що земля, на якій він жив, незвичайна, її краса якимось особливим чином впливає на людину:«Поза сумнівом, природа, географічне положення Полтавщини, її клімат, ріки, степи, ліси, повітря значною мірою вплинули на формування долі й характеру таких визначних діячів української духовної культури, як Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Микола Гоголь, Микола Лисенко.  Хай у читача не складається враження, що я намагаюсь поставити себе в один ряд із моїми видатними земляками, але вкладене в мене природою рідного краю завжди жило в мені й нагадувало про себе з різного приводу і в різних ситуаціях, як і моя належність до українського народу, української історії, української культури, для якої характерна духовність і гуманність, душевність і ліризм, доброта і свобода. У місцевості, де я народився, проходила межа між землеробською і степовою Скіфією. На цьому своєрідному плацдармі в минулому відбувалися величезної історичної ваги події, процеси формування народностей і культур, ремесел і звичаїв, особливого типу людей і характерів…»                   

       Чарівні приворсклянські пейзажі на світлинах ученого свідчать про  його неабиякий смак і талант фотохудожника. Вони випромінюють світло і спокій, дарують радість і піднесений настрій. Мимоволі поринаєш у світ Гармонії і Краси, де відпочиває і набирається снаги Душа, де відчуваєш, як за спиною виростають крила, де тебе чекають і куди завше хочеться повернутись. Такою є наша таємнича опішненська земля. Якщо дорога одного разу привела тебе на ці смарагдові пагорби, ти неодмінно відчуєш бажання творити. Тож куди, як не до Опішного, треба їхати за натхненням!

Завідувач

Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера

опішненської кераміки Леоніда Сморжа

Вікторія Зубань

Додати коментар

Захисний код
Оновити