Ода макітрі

Гончарка Галина Зінченко біля весільної макітри в  Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. Міські Млини, Полтавщина. 16.12.2015. Фото Вікторії Зубань. Національний музей-заповідник українського гончарства, Національний архів українського гончарства.

Макітра – один із найпоширенішихвидівукраїнського традиційного глиняного гончарного посуду, назва якого походить від словосполучення «мактерти», –бо здавна в ньому перетирали мак для різдвяної куті. Своїм виглядом вона нагадує горщик: з опуклими боками, що, звужуючись донизу, переходять у плоске дно, а вгорі завершуються розхиленими або увігнутими всередину вінцями. Макітра має два вуха, що кріпляться вгорі з протилежних боків до тулуба. Такий посуд виготовлявся різної ємності, найменший приблизно 2-2,5 л (для розтирання маку з цукром), найбільший 25-30 л (для приготування весільного тіста). Часто макітру повністю вкривали поливою, іноді ззовні або всередині – залежно від призначення. Справжнім скарбом для господині була макітра, прикрашена опішненською мальовкою. Ось, як про це писав наш славетний земляк Микола Гоголь у своєму творі «Сорочинський ярмарок»: «Гори горшків, закутаних у сіно, поволі сунули, здається нудьгуючи з своєї неволі і темряви; подекуди тільки яка-небудь розмальована яскрава миска чи макітра хвастовито висувалася з високо піднятого на возі плоту й привертала розчулені погляди прихильників розкоші. Багато з подорожніх поглядало із заздрістю на високого гончаря, власника цих коштовностей, що повільно йшов за своїм крамом, дбайливо закутуючи глиняних своїх чепурунів та кокеток ненависним для них сіном…»

Михайло Китриш (форма), Галина Китриш (мальовка). Макітра. Глина, ангоби, полива, гончарний круг, ліплення, мальовка. Опішне, Полтавщина. Початок 1980-х. Національний музей-заповідник українського гончарства. Фото Тараса Пошивайла.

Здавалося б у ХХ столітті ставлення до традиційного глиняного гончарного посуду змінилося, більш доступними стали речі з металу, фарфорової маси. Але де ж ви бачили фарфорову макітру? Отож господиня, яка готувала традиційні страви української кухні, берегла ту глиняну диво-посудину, як зіницю ока. Розповісти, як-то воно все було в Опішному в минулому столітті, ми запросили до Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа гончарку Галину Зінченко. Ось, що повідала нам майстриня: «В Опішнянському промкомбінаті серед інших видів гончарного посуду виготовляли й макітри. До 15 л робили  Петро Зубань і Степан Бордюг, а якщо треба кому на весілля більшу, літрів так на 25, то замовляли окремо Івану Галагану або Петрові Сердюку. Тісто на короваї та медяники мали вчиняти обов‘язково в новій макітрі. Місити його повинна була одружена молодиця, гарна господиня ще й щаслива в шлюбі. Вдові, злоязикій або заздрісній жінці такої справи не доручали. Випікали весільну здобу в глиняній печі. Коли все це відбувалося, намагалися не говорити голосно і ні в якому разі не сваритися. Коли ж закінчувалося весільне застілля, макітру, у якій місили тісто на коровай, розбивали. Як макітра для короваю була одна, нехай і шлюб для молодят буде одним на все життя. Ось такий був звичай.

Автор невідомий. Макітра. Глина, ангоби, полива, гончарний круг, ліплення, мальовка. Опішне, Полтавщина. 1970-ті. Національний музей-заповідник українського гончарства. Фото Тараса Пошивайла.

У колекції Музею-садиби я помітила макітру, подібну до весільної, літрів 25 тут буде. У великих макітрах, літрів на 20-25,  моя мама ще солила сливи. Ми вибирали тверденькі, що тільки колір взяли, нестиглі фрукти. На дно посудини насипали шар чистого річкового піску, потім шар слив і так кілька разів аж до самого верху. Чисту джерельну воду підсолювали і нею заливали вміст макітри. Солені сливи були дуже смачними, ясно, що їх треба було змивати від піску.

Автор невідомий. Макітра. Глина, ангоби, полива, гончарний круг, ліплення, мальовка. Опішне, Полтавщина. 1986. Національний музей-заповідник українського гончарства. Фото Тараса Пошивайла.

Макітра на 10 -15 л мала бути в кожної господі. В ній вчиняли тісто на пироги, паски та іншу випічку. Готові пиріжки чи пампушки можна було скласти в чисту макітру, накрити чистим рушником чи серветкою і вони довго не черствіли. Така макітра, бачу, теж є у колекції Музею-садиби. Впізнаю і авторів цього виробу. Згончарював її відомий майстер Михайло Китриш, а розмалювала дружина гончаря – Галина. А ось і маленька макітерка для маку. Шкода, що дерев‘яного макогона нема для неї. Ви звернули увагу на те, що стінки посудини всередині не зовсім гладенькі, це, щоб зручніше було розтирати мак для різдвяної куті. Ось бачите і Різдво згадали. А воно ж незабаром прийде. Тож мої найкращі вітання і побажання Вам і користувачам вашого сайту!» 

Автор невідомий. Макітра. Глина, ангоби, полива, гончарний круг, ліплення, мальовка. Опішне, Полтавщина. 1986. Національний музей-заповідник українського гончарства. Фото Тараса Пошивайла.

Що не кажіть, а макітра таки чарівна посудина, недаремно її ототожнювали з людською головою.

Вислови:

-       Макітра добре варить (хтоcь розумний, розсудливий, кмітливий)

-       Розгубити обручі від макітри (втратити здатність правильно мислити)

-       Мати порожню макітру  (бути нерозумним, нерозсудливим)

-       Змакітрити (зрозуміти, втямити, зметикувати)

-       Голова замакітрилася (запаморочилася)

-       Вертиться, як макогін по макітрі (непосидющий)

-       Не шукай у макітрі горошину (не будь дріб'язковим)

Приказки:

-        Сього-того по макітерці, та й досить із мене

-        Вареники ті самі, та інша макітра

-        Носить дід макітерку, а баба – сковороду

Дитяча лічилочка:

В кожну макітру сіло по вітру,

В кожний горщик

Бризнув весняний дощик.

Надворі ХХІ століття, а традиційний глиняний посуд знову стає популярним, особливо МАКІТРА. Без неї не приготуєш вишукані страви традиційної української кухні. І врешті, якщо Ви вже вирішили придбати для себе макітру, то їхати по неї слід до Опішного. Є тут чудові майстри, що можуть і велику весільну згончарювати. Яку замовити, то вже слід для себе в Національному музеї-заповіднику українського гончарства на зразок пригледіти, маємо на будь-який смак. Тож чекаємо!

Опішненської кераміки  Леоніда Сморжа