ОСТАННЄ ІНТЕРВ’Ю

25 жовтня 2017 року, на жаль, перестало битися серце Миколи Пошивайла. Він був заслуженим майстром народної творчості України, членом Національної спілки художників України й Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреатом Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького. Але для друзів, знайомих, колег по роботі Микола Пошивайло був ще й просто щирою, доброю, чуйною людиною, завжди привітним і усміхненим.
З гончарем я познайомилася десять років тому, коли почала працювати в Національному музеї-заповіднику українського гончарства. Він вразив мене своїм умінням спілкуватися з відвідувачами. Попри те, що був неговірким, майстер умів зацікавити віртуозною роботою за гончарним кругом та ліпленням дитячої іграшки.
Цього року, готуючи доповідь на науковий симпозіум «Філософія буття. Діалоги епох і культур», я відвідала деяких опішненських гончарів – друзів філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. 15 вересня завітала і до Миколи Пошивайла, який на той час хворів. Старенький сивий чоловік з теплом в душі, з мудрістю в очах радо мене прийняв, бо, напевне, нудився сам удома, адже на роботі звик до галасливої метушні дітей, які, наче горобенята, завжди його обступали. Говорили ми недовго, але спілкування було цікавим. Гончар згадував про колишні часи, своє життя, розповідав про тісну багатолітню дружбу своєї сім’ї з Леонідом Сморжем. До вченого Пошивайли ставилися як до члена родини, адже невипадково левову частку колекції опішненської кераміки Леоніда Сморжа складають саме їхні роботи. На прощання він пригостив мене цукерками й грушами. Це було останнє інтерв’ю Маестро.
Смерть Миколи Пошивайла – велика втрата для тих, хто знав і любив Маестро. Його світлий образ назавжди залишиться в пам’яті людей.

Інна Прокопенко,
молодший науковий співробітник
Меморіального музею-садиби філософа
й колекціонера опішненської кераміки
Леоніда Сморжа

Додати коментар

Захисний код
Оновити