Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа в архітектурному середовищі села Міські Млини.

Музеї є скарбницею історичної та культурної спадщини народу, а музейні експонати – носіями безцінної інформації про його історію та культуру. Функціонування таких закладів значною мірою залежить від середовища, яке його оточує, але й сам музей так чи інакше активно впливає на нього. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному на теренах України став музеєм нового типу, що виконує не лише традиційну функцію документування й зберігання, а й став науково-дослідним, інформаційним і освітньо-виховним центром. Музей-заповідник має у своєму складі 6 структурних підрозділів, серед яких – Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа.

Експозиція Музею-садиби є унікальною. Найбільша в Україні приватна колекція опішненської кераміки була сформована доктором філософських наук, професором Леонідом Опанасовичем Сморжем упродовж 1960-х – 1990-х років. Мистецьке зібрання налічує півтори тисячі експонатів, з них близько 700 унікальних глиняних творів відомих гончарів Опішного – Івана Білика, Михайла Китриша, Гаврила та Миколи Пошивайлів, Григорія Тягуна, Василя Омеляненка, Трохима Демченка, Олександри Селюченко, оздоблених неповторною мальовкою славетних малювальниць – Явдохи Пошивайло, Зінаїди Линник, Параски Біляк, Поліни Сиси, Марії Бондаренко та інших. Багато авторських творів існує лише в одному екземплярі, оскільки виготовлені на замовлення вченого.

Окрім кераміки, до колекції увійшло чимало вишитих українських чоловічих та жіночих сорочок, рушників та скатертин. Близько ста писанок, придбаних ученим у різних регіонах України, вражають яскравою кольоровою гамою та багатою символікою.

Тут можна також побачити старовинні ікони, датовані серединою ХІХ – початком ХХ століття, та живописні полотна, які є копіями картин відомих художників і написані власником колекції, а також меблі початку ХХ століття. У Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа зберігається також приватна бібліотека вченого, яка налічує близько 3000 книг, серед яких є й рідкісні видання.

Особисті речі колекціонера, що також представлені в експозиції Музею-садиби, відображають смаки і вподобання їхнього власника. Велика кількість різноманітних фотографій свідчить про захоплення Леоніда Сморжа фото- і кіномистецтвом. Він багато подорожував, зустрічався з цікавими людьми, займався науковою діяльністю. Багато часу вчений проводив у Міських Млинах, у будинку матері – Анастасії Марченко. Саме в ньому й розмістили експозицію колекції вченого. Будинок було зведено ще на початку 1930-х років. Він потребував часткового ремонту. При створенні інтер'єру працівники Музею-заповідника подбали про збереження регіональних особливостей та художніх методів облаштування житла (просторове вирішення, конструкції, добір та розміщення меблів, обладнання). Паралельно відбувалася реставрація та опис експонатів, до Національного архіву українського гончарства надійшли документи, листи, рукописи, фотоматеріали вченого. 1 липня 2010 року Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа прийняв перших відвідувачів.

Було проведено роботи з упорядкування подвір'я, саду й городу – земельної ділянки площею 0,27 га. Якщо за останні вісім років суттєво не змінювався інтер’єр музею-садиби, то в екстер’єрі з’явилися нові елементи. Сільське житло завжди було органічно пов'язане з ділянкою, складаючи єдиний функціональний організм – первинний структурний елемент житлового середовища в селах. Зв'язок житла з землею глибоко традиційний і обумовлений специфікою укладу сільського життя. Фруктовий сад, що знаходився на прибудинковій території, було розчищено, колишній город перетворився на газон. Пізніше замінено стару огорожу. Навесні 2017 року на подвір’ї встановлено альтанку для відпочинку відвідувачів. Це легка конструкція з дерева, вкрита металевим дахом. Перед будинком закладено бутовий майданчик та доріжки.

Цьогоріч в екстер’єрі Музею-садиби також з’явилося 12 керамічних садово-паркових скульптур, авторами яких є художники-керамісти з України, Бразилії, Білорусі – учасники Міжнародного симпозіуму «Філософія буття». Оскільки садово-паркова скульптура, з погляду естетики сприйняття, потребує концентрації уваги глядача й відіграє головну роль у тому чи іншому середовищі, під час вибору місця розташування кожного з творів мистецтва було враховано багато чинників, у тому числі й природне освітлення, й розташування інших об’єктів на подвір’ї. Монументальності садово-парковим скульптурам додали й архітектурні постаменти, які є допоміжними у загальній скульптурній композиції.
Приміщення, де розташовано основну експозицію, – це звичайний одноповерховий сільський будинок. Типове розміщення його посередині двору, на відстані від вулиці, характерне для полтавських садиб. Вікнами до сонця, з поділом житлового будинку й господарських споруд. Для його архітектурно-композиційної будови, як і для будь-якого полтавського житла, властиві ознаки:

• пропорційне співвідношення висоти стіни і даху – вони рівні;
• обтічний контур чотирисхилого даху;
• асиметричне розміщення окремих частин стіни фасаду, за відповідним призначенням різних приміщень житла (хати, сіней та ін.).

Для будинку, так само, як і для інших житлових споруд Полтавщини, характерне «нависання» даху над стінами. Архітектурні елементи, що підтримують дах, оформлені найрізноманітнішими різьбленими рослинними орнаментами – «лиштвою». Частина стіни фасаду перед входом у житлову частину оточена галереєю.
Архітектура житла кожного народу формувалася впродовж століть за безперервного вдосконалення планувальних, конструктивних та композиційних прийомів, відповідних їм художніх форм, які найкраще відповідають місцевим традиціям побутового укладу, будівельно-кліматичним умовам та естетичним уявленням народу про красу оселі.
Не можна недооцінювати вплив архітектури на формування вигляду міст і селищ планети, а також на виховання смаку і навіть духовного розвитку людства. Приїжджаючи в незнайоме місто чи село, передовсім увагу привертає саме його архітектура. За нею судять про культурний рівень країни в цілому, знайомляться з традиціями й звичаями місцевих жителів.

Поява Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа в селі Міські Млини, неподалік Опішного, не могла не вплинути на архітектурне середовище цього населеного пункту. Він справді став його окрасою. Будинок Анастасії Марченко, що дістався в спадок Музеєві, є однією з небагатьох споруд села, що вціліли під час Другої світової війни. За період свого існування він кілька разів добудовувався власниками: замість піддашок з’явилася галерея, дерев’яні стіни обклали цеглою, але основні принципи архітектурно-композиційної побудови житла Полтавського регіону були збережені.

Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа має індивідуальне архітектурно-художнє рішення. Ділянка Музею включає такі функціональні зони: вхідну, експозиційну, рекреаційну та господарську. Вхідна зона служить для адаптації відвідувачів перед відвідуванням Музею, місцем збору екскурсій і очікування. Там розміщено рекламу та інформацію. Поблизу від вхідної зони розташовано стоянки для автобусів і автомашин. Експозиційна зона є продовженням постійної експозиції в будівлі і призначена для розміщення експонатів під відкритим небом: творів монументального мистецтва та садово-паркової скульптури. Рекреаційна зона поєднана з вхідною та експозиційною зонами.

Господарська зона включає необхідні господарські будівлі поза будівлею музею. Охайний вигляд прибудинкової території, садово-паркові скульптури й альтанка на подвір’ї впливають на естетичні смаки жителів села. Дехто почав прикрашати подвір’я, використовуючи старий глиняний посуд, про який давно забули. Дехто фасад будинку облаштовує на зразок музею. Без сумніву Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа став візитною карткою села Міські Млини. Про це свідчать не тільки намагання земляків взяти за зразок певні архітектурно-композиційні елементи в облаштуванні своїх помешкань, а й численні відгуки відвідувачів Музею-садиби. Його значення є унікальним у формуванні архітектурного ансамблю цього населеного пункту. Велику роль відіграє й розташування музею-садиби в самому центрі села, а також близькість до нього паркової зони «Мигдієва гора» з залишками земляних валів періоду роменської культури. Мальовнича місцевість, де розташовано Меморіальний музей-садибу філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа, не тільки радує око, а й дозволяє поєднати відпочинок відвідувачів з відвідуванням музею.

Вікторія Зубань, завідувач Меморіального музею-садиби
філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа