Організація та зміст художньо-естетичного виховання творчої особистості засобами музейної комунікації в Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа

Актуальністьпроблеми. Розвиток людського суспільства безумовно залежить від рівня загальнокультурного виховання особистості, її активної духовно-моральної та естетичної позиції, способу життя. Музейне середовище, музейна комунікація має величезний потенціал у вирішенні завдань естетичного виховання та активізації творчих здібностей особистості, але, унаслідок нерозвиненості соціальних механізмів залучення до світу прекрасного, браку ефективних методик формування вмінь і навичок жити за законами краси, значна кількість людей не має відповідних морально-естетичних орієнтацій та потреб слідувати національно-культурним традиціям.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про суспільне призначення мистецтва та розвиток естетично-художньої культури в епоху науково-технічного прогресу писав доктор філософських наук, професор Леонід Сморж. Йому належить і монографія «Гончарівна (одержима керамікою)», де вчений продовжив цю тему, зазначивши й основні принципи гончарської етнопедагогіки.

На значенні музею в сучасному суспільстві та ролі засобів музейної комунікації наголосив у своїй праці «Загальна музеологія» австрійський музеолог Фрідріх Вайдахер. Над даною проблемою працюють й інші зарубіжні та вітчизняні вчені, оскількизначну роль у формуванні духовної культури людини може відігравати музей, який відрізняється від інших освітніх центрів демократичністю та здатністю виховного впливу на всі категорії і групи населення [4, с. 484].

Постановка проблеми.В українському суспільстві, на жаль, ще зберігається певна дистанція, відчуження музеїв від суспільства. Музейна діяльність спрямовується в основному на формування та дослідження колекцій, а питання контакту з аудиторією займає друго­рядні позиції, обмежуючись екскурсійною діяльністю. Ця стаття стосується конкретних напрацювань, спрямованих на удосконалення форм і методів взаємодії музею й аудиторії.

Метою статтіє розкриття значних виховних можливостей музейного середовища на формування творчої особистості, активність якої проявляється як у сфері праці, так і у сфері дозвілля.

Викладення основного матеріалу. Мистецтво з його унікальними можливостями цілісного впливу на особистість є не тільки джерелом естетичного виховання, а й універсальним засобом творчого розвитку, воно допомагає глибше пізнати себе, свій внутрішній світ, спонукає до самовдосконалення. Саме мистецтво з його чи не наймогутнішою силою емоційного впливу на свідомість і підсвідомість людини має розглядатися не тільки як джерело художнього виховання, а й формування емоційно-естетичної культури. Всебічний, повноцінний і грамотний розвиток суспільства можливийлише за умови присутності в його процесах культурно-мистецького аспекту.Виняткову роль в естетичному вихованні молодого покоління відіграють предмети естетичного циклу (малювання, співи, музика) в загальноосвітній школі, спеціалізованих художніх школах, будинках дитячої та юнацької творчості, закладах культури.

Організація та зміст художньо-естетичного виховання творчої особистості можливий також засобами музейної комунікації, яка є визначальним складником діяльності музею. Здатність автентичних матеріальних об’єктів, тобто музеалій, «говорити», бути свідченнями визначає їїособливості. Різноманітні напрямки музейної комунікації можуть бути реалізовані в музейних експозиціях та в здійсненні на їхній основі освітньо-виховних заходів. За твердженням відомого музеолога Фрідріха Вайдахера, музейну експозицію слід розуміти як повідомлення, а музейні фонди є основою комунікативної роботи музею, адже й автентична експозиція, й організовані на її базі освітньо-комунікативні проекти неможливі без науково атрибутованих, ретельно вивчених і збережених колекцій.

Зібрання Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа налічує понад 1500 експонатів, серед яких – 700 унікальних авторських глиняних виробів відомих гончарів Опішного (Івана Білика, Михайла Китриша, Гаврила та Миколи Пошивайлів, Григорія Тягуна, Василя Омеляненка, Трохима Демченка, Олександри Селюченко), оздоблених неповторною мальовкою славетних малювальниць (Явдохи Пошивайло, Зінаїди Линник, Параски Біляк, Поліни Сиси та інших). Основу експозиції Музею-садиби складає найбільша в Україні приватна колекція опішненської кераміки, яка впродовж 1960-х – 1990-х років була сформована відомим українським ученим, доктором філософських наук, професором Леонідом Сморжем (1927–2009) та передана Музею-заповіднику 2009 року.

Кожного року Музей-садибу відвідує значна кількість екскурсій з України та закордону. На гостей чекає не тільки огляд експозиції, а й цікаві вікторини, ігри, квест-конкурси, майстер-класи опішненських гончарів та малювальниць. Для Е-літньої академії гончарства вже кілька років поспіль проходить нічна екскурсія, що становить собою яскраве театралізоване дійство. Для учасників Міжнародних молодіжних гончарських фестивалів також готуємо відповідну програму. Вивчаємо з молодшими школярами колядки, щедрівки, влаштовуємо «водіння кози» за народним звичаєм, «проводи зими» на Масниці, готуємо свято вишиванки. Зазвичай, діти задоволені, адже самі стають учасниками незвичайного дійства. Для творчої молоді проводимо літературні вечори, де вони можуть прочитати власні твори, а також послухати вірші Леоніда Сморжа та запрошених літераторів.

Та найбільше діти, звичайно ж, люблять працювати з глиною, тому бажаючих навчитися ліпити дитячу іграшку завжди чимало. На майстер-класи приходять як місцеві дітлахи, так і вихованці Полтавського обласного дитячо-юнацького оздоровчого табору «Еколог». До учасників майстер-класів часто приєднуються туристи, що приїздять на екскурсії. Метою таких заходів є: упровадження традиційних методик в індивідуальній творчій роботі; гармонійне поєднання різних технік і методик ліплення з глини; формування творчих здібностей учасників майстер-класів; виховання шанобливого ставлення до народних традицій, національної свідомості, формування естетичного смаку, популяризація гончарства. Кількість учасників не повинна перевищувати 15-16 чоловік, щоб майстер міг приділити кожному увагу. Тривалість заняття, яке проходить на свіжому повітрі, – одна-дві години. Наставниками в цій нелегкій справі є опішненські гончарі. Серед них – талановита гончарка Ніна Дубинка, колишня учениця Олександри Селюченко, Михайла Китриша, Володимира Нікітченка, яка має вже значний досвід за плечима і вміє прекрасно спілкуватися з дітьми. Кілька років поспіль на волонтерських засадах вона проводила майстер-класи з ліплення глиняної іграшки в Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. Майстриня завжди ретельно готувалася до занять. Заздалегідь виготовляла кілька зразків глиняної іграшки, які потім демонструвала учням. Завжди приносила з собою кільки стек, якими, зазвичай, користуються майстри глиняної іграшки, розповідала, як ними користуватися і як їх можна виготовити, чому іграшка має бути пустотілою, чому слід добре вимішувати глину перед роботою та багато іншого.

Проводила майстер-класи з ліплення глиняної іграшки в Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа й гончарка з Міських Млинів Галина Кущій (1937–2018), яка належить до опішненського гончарського роду Сердюків. Глиняну іграшку вона почала ліпити ще в дитинстві. Понад 30 років працювала в заводі «Художній керамік». Жінка, окрім процесу виготовлення глиняної іграшки, розповідала дітям чимало приказок та історій з життя гончарів.

Популярними в Музеї-садибі є родинні майстер-класи, адже перші уроки спілкування з глиною в гончарських родинах за традицією майбутні майстри отримували в ранньому дитинстві[2, с. 111].Майстер-клас «Від батька до сина» в Музеї-садибі проводив відомий опішненський гончар Олександр Шкурпела зі своїми синами Андрієм та Миколою, майстер-клас «Дерево життя» – гончарка Лідія Запорожець з донькою Вікторією Заліською, учителем гончарства Державної спеціалізованої художньої школи-інтернату «Колегіум мистецтв у Опішні» І-ІІІ ступенів імені Василя Кричевського, та онуком – Віталієм Заліським. Дітям дуже цікаво, коли їхніми наставниками є ровесники, що вже мають певний досвід і вміння.

Результати дослідження.Під час майстер-класів дітлахам прищеплюють шанобливе ставлення до народних традицій, виховуючи їх в дусі національної свідомості. Робота з глиною розвиває дрібну моторику рук, а також уяву, творче мислення, естетичні смаки. Виліпивши півника-свистунця чи рибку, дитина починає відразу бавитися іграшкою, яка оживає в її уяві. Тоді ми разом з дітьми намагаємося скласти кумедні чи повчальні казки про їхніх глиняних героїв.

Висновки. Майстер-клас у Музеї-садибі – це прекрасна нагода не тільки познайомитися з народним мистецтвом, здобути певні теоретичні знання з гончарства, а й поспілкуватися з народними майстрами, випробувати свої сили, спробувати глину на дотик й відчути себе мистцем, адже важливими є питання значення традицій у народному мистецтві, оволодіння певними традиційними художньо-технологічними прийомами, творчого характеру ручної художньої роботи, роль особистості майстра в народному мистецтві, традиційних ремеслах та їх зв’язок із природою. Для творчої натури природа завжди є джерелом натхнення.Все, що притягує погляд, дивуючи красою, у руках дитини відразу відтворюється в глині: птах, квітка, тварина… «Перед красою кожна дитина така, якою вона є насправді, під впливом краси вона стає такою, якою вона повинна бути. Коли дитина опиняється віч-на-віч з природою, коли перед нею відкривається світ дивних речей – дайте волю дитячим вчинкам, саме через вчинки ви найкраще зможете спостерігати, як сприймає навколишній світ кожна дитина, що вона бачить, як думає», – писав педагог Василь Сухомлинський [3, с. 45].

Перспективи подальших розвідок. Розкриття методів організації та змісту художньо-естетичного виховання творчої особистості засобами музейної комунікації має широкі перспективи, оскільки розкриває значні пізнавальні та виховні можливості музейного середовища. Це значне поле досліджень, яке спонукає до співпраці педагогів, музеологів, мистецтвознавців, психологів та етнографів.

Література:

  1. Вайдахер Фрідріх. Загальна музеологія / Фрідріх Вайдахер. – Львів : Літопис, 2005. – 632 с.
  2. Сморж Л. О. Гончарівна (одержима керамікою) / Л. О. Сморж. – Опішне : Українське Народознавство, 2004 – 304 с.
  3. Сухомлинський В.О. Вибрані твори:у 5-ти т. / В.О.Сухомлинський. – К. : Радянськашкола, 1976. – Т. 2. – 668с.
  4. Ягудина Р.И. Эстетическое воспитание учащихся средствами музейной педагогики/ Р. И. Ягудина // Молодой ученый. – 2012. – № 4. – С. 484-486.

Нічна екскурсія в Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. Міські Млини, Полтавщина. Липень 2016. Фото Тараса Пошивайла

Майстер-клас гончаря Олександра Шкурпели та його синів у Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. Міські Млини, Полтавщина. Липень 2016. Фото Тараса Пошивайла

Майстер-клас гончарської родини Запорожців-Заліських у Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. Міські Млини, Полтавщина. Липень 2015. Фото Тараса Пошивайла

Додати коментар

Захисний код
Оновити