«ВАЖЛИВО НЕ СКІЛЬКИ ЖИТИ, А ДЛЯ ЧОГО І ЯК ЖИТИ...»
«ВАЖЛИВО НЕ СКІЛЬКИ ЖИТИ, А ДЛЯ ЧОГО І ЯК ЖИТИ...»
(вислови філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа про сенс буття,
про роль мистецтва у сучасному суспільстві про Опішне і опішненських гончарів)
«За моїм глибоким переконанням, Опішня повинна стати своєрідним заповідником народної творчості – і не тільки кераміки, але й вишивання і килимарства. Було б доцільно тут відкрити технікум чи училище народного прикладного мистецтва з факультетами художньої кераміки (гончарство, малювання, ліплення), вишивання і килимарство. Г.Пошивайло, І.Білик, О.Селюченко, М.Назарчук, З.Линник, П.Біляк, справжні професори кераміки, вони б передали молоді не лише свій неабиякий мистецький хист, але й криницю художніх традицій» (Сморж Леонід. Щоб відродилася слава Опішні // Культура і життя, 1965. – 30 вересня. – С.47-52).
«Вірю, недалекий той час, коли туристські автобуси, що йдуть на Харків, Київ, Дніпропетровськ, Суми, Полтаву, обов’язково будуть звертати на Опішню, де на той час справді розквітнуть народні промисли, відкриється їх музей. Проїжджаючи повз оспіваних І.Котляревським сливових садів, туристи зустрінуться з людьми, які творять веселкову кераміку – сонячну пісню рідної землі» (Сморж Леонід. Щоб відродилася слава Опішні // Культура і життя, 1965. – 30 вересня. – С.47-52).
«Сучасна людина, починаючи з раннього дитинства, завдяки телебаченню, кіно, пресі, іншим засобам масових комунікацій, «плаває» в якомусь раціоналізованому «коктейлі», який містить в собі майже всі відомості; вбираючи з нього інформацію, вона дещо знає, дещо чула, дещо уявляє, але не здатна самостійно думати, а відповідно і застосовувати свої знання. Тому сучасні люди, особливо молодь, переважаючи своїх однолітків із попередніх поколінь за ерудованістю і освіченістю, часто менш самобутні і самостійні в своїх судженнях і оцінках. Напханий з раннього дитинства різноманітною інформацією, знаннями, свідченнями сучасний людський індивід перестає дивуватись і зачудовуватись, без чого неможливий справді людський інтерес до світу, до оновлення психіки, збагачення духовного світу, а відповідно і творчості...» (Сморж Л.О. Особа і суспільство (філософсько-психологічний аспект). Монографія. – К.: МІЛП, 2001. – 384 с.).
«Багаторічне спілкування з гончарями, а з деякими товаришування й дружба, переконали мене, що деякі з них за своїм культурним рівнем і життєвою позицією, цінностями, якими вони орієнтуються і утверджуються, вищі за тих, хто більш освічений, або має науковий ступінь...» (Спогади Леоніда Сморжа // Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному).
«Кожна людина – це таємниця й загадка, і чим масштабніша, талановитіша, тим складніше пізнавати її життя, її саму» (Сморж Леонід. Гончарівна (одержима керамікою). – Опішне: Українське Народознавство, 2004. – 304 с.: іл.).
Вікторія Зубань,
завідувач Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа