Дві долі, дві дороги
Доля звела Леоніда Сморжа з Володимиром Толоком в роки Великої Вітчизняної війни. Разом вони навчалися в Школі морської авіації в Новому Афоні (Кавказ). «ШМАС готувала молодих спеціалістів для морської авіації: мотористів, електриків, приладистів, зброярів, стрілків-радистів і повітряних стрілків… Я освоївся з новими умовами й вписався в нове для себе середовище дуже швидко. Завів і широке коло товаришів, а найбільше потоваришував я з Володею Толоком. Щось притягувало нас одне до одного, споріднювало: може, те, що обидва були в душі романтиками, що він, як і я, мріяв про морську форму, що теж був ще зовсім чистий від будь-якої корисливості й кар’єризму…»
– писав у своїх спогадах Леонід Опанасович. 1944 року, після закінчення навчання, Леонід Сморж потрапив до 30-го Червонопрапорного розвідувального авіаційного севастопольського полку Чорноморського флоту, який дислокувався в Євпаторії. Через деякий час до цього ж міста прибув і 5-й гвардійський міно-торпедний авіаполк, де служив Володимир Толок. Друзі тоді навіть і уявити не могли, що військові підрозділи, де вони служать, оберігають небо і простори Чорного моря під час Ялтинської конференції. Хлопці просто раділи, що можуть знову спілкуватися. Потім стрілка-радиста Леоніда Сморжа було відкомандировано до містечка Кача, пізніше до Чорноморського і, врешті-решт, направлено на Балтику.
Курсанти ШМАС Леонід Сморж і Володимир Толок. Новий Афон. Вересень 1944 року. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному. Автор фото невідомий
Пройшло багато часу, перш ніж бойові побратими зустрілися знову. Це сталося в Києві на початку 1970-их років. На той час Леонід Сморж був кандидатом філософських наук, доцентом Київського державного педагогічного університету імені Олексія Горького, а Володимир Толок – одним із найкращих радянських спеціалістів з ядерної енергетики. Під час своїх відряджень до Києва академік Володимир Тарасович Толок бував частим гостем Леоніда Опанасовича.
Академік Володимир Толок та Леонід Сморж під час зустрічі в Києві через 32 роки. Київ. 1977. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному. Фото Леоніда Сморжа
20 квітня 1976 року в щоденнику Леоніда Сморжа з’явився запис: «Мій «музей» кераміки дуже вразив його (Володимира Толока – В.З.), і він декілька разів повторив: «Не чекав я, що ти такий молодець!» Того разу філософ подарував своєму другові кілька керамічних скульптурок, які виготовив власноруч.
Вони часто листувалися. Володимир Толок надсилав колекціонерові свої вірші, а одного разу навіть відвідав його в Міських Млинах. Про цю пам’ятну зустріч улітку 1995 року він згадував у своєму листі до Леоніда Опанасовича від 3.11.2000 року: «Заздрю тобі, що був на Ворсклі півтори місяці. Згадую твій чарівний край і ще мрію там побувати». Листи свого друга, його вірші Леонід Сморж зберігав у своєму домашньому архіві. Разом з іншими матеріалами вони були передані до Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Старі фотографії й листи є документальним свідченням дружби двох видатних особистостей, дружби, що народилася в полум’яні роки Другої світової.
Вікторія Зубань,
завідувач Меморіального музею-садиби
філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа