ГРУШІ – ЗОРІ

    Якщо Ви потрапите до Меморіальному музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа, для Вас не тільки екскурсію проведуть, а ще й почастують смачними фруктами.

    Вам доводилося куштувати зорі на смак? Зорі, саме зорі. В опішненських садах золоті груші сяють, як зорі, а скуштуєш їх  –  солодкі, наче мед. Коли приходить осінь, тут починається справжній зорепад.

 

Родини Федошів та Ляшенків на подвір’ї Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. Міські Млини, Полтавщина. 17.09.2011.Фото Вікторії Зубань. Національний архів українського гончарства, Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному

   «Бам! Бам!» – стукотять лимонки. «Гуп! Гуп!» – падають і розбиваються плоди клапи. «Там! Там! Тарарам!» – барабанять дички. «Тук! Туки! Тук!» – сипле грушами філонівка.

   Кажуть, поки зоря летить, треба встигнути бажання загадати. Тільки що вже тут бажати? Ти і так у чарівному світі. Кожне дерево в саду  – особистість… Здається, підійдеш, обіймеш старого велетня, і він розповість тобі силу-силенну таємниць. Стоїш і чекаєш, а навколо багряно-золоте листя на смарагдовій траві та повнісінько яблук, груш, горіхів, терну.

   Леонід Сморж любив цю пору року. Не випадково його вірші, присвячені матері Анастасії Василівні Марченко та Міським Млинам, народжувалися саме на початку осені. Тоді, коли йому треба було повертатися до столиці, вчений хотів би довше затриматися в селі. Його тішила зовсім не професорська робота. Леонід Опанасович із задоволенням допомагав матері поратися в саду, ладнав сушню, а потім пізніми вечорами «чергував» коло неї, «аби збіжжя не погоріло, та добре димком пройшло».

   Під розлогим горіховим деревом філософ любив посидіти, поміркувати. Тут змайстрував собі лавку, а на літо виносив із хати маленького столика, щоб було де гостей почастувати.

   З кожним днем у музеї-садибі все більше й більше відвідувачів. Восени пригощаючи їх медовими грушами, я кожного разу згадую мрійника, який написав ці рядки: «Думаєш, падаютьгруші? Зорі падають в нашім саду!»

 

Вікторія Зубань,

завідувач Меморіального музею-садиби

філософа й колекціонера опішнянської кераміки Леоніда Сморжа