Володимир Баско робить запис у «Книзі відгуків»

   Земля, на якій ми живемо, незвичайна. Як часто ми за своїми проблемами і клопотами не помічаємо її краси, не чуємо її голосу. Та кожен пагорб, кожен камінчик навколо нас може розповісти свою історію. Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа з’явився у Міських Млинах не випадково. Потрапивши сюди, людина не просто отримує масу вражень, цікаву інформацію, а й починає дивитися на світ по-іншому, відчуває незримий космічний ритм. Хтось візьме життєвий шлях філософа за приклад, хтось створить нову музику, хтось напише картину, а в чиїйсь душі народяться ліричні рядки.

Володимир Баско робить запис у «Книзі відгуків» Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. Міські Млини, Полтавщина. Лютий 2011. Фото Інни Прокопенко. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному, Національний архів українського гончарства

   Наш земляк Володимир Баско після відвідин музею-садиби подарував нам ось такий вірш-присвяту:

Найкращий з гончарів – Всевишній

(Бо досвід в ділі мав не лишній),

Набравши глини, сів за стіл;

А поряд крýжало кружляло,

Щось сяяло, а щось літало, –

Так Бог Адама і зліпив.

Набравши повні груди Духу,

Вдихнув життя немовби в муху,

І так сказав, як прогримів:

«Вставай, Адаме, озирнися,

Поїж борщу

І в путь зберися, –

Роботи повно на Землі,

Бо ж ми з тобою – гончарі!

Подоба в нас одна з тобою,

То йди на Землю: над горою,

Де річка Ворскла між дібров,

Трудися, синку, й будь здоров!»

 

Аж ось прийшов Адам в Опішне

(Тоді ще міста не було),

Тут він пізніше одружився,

І збудувалося село.

З того часý всі наші люди

Копають глину, де знайдуть,

А потім ліплять, гончарюють,

Товар по всій землі везуть.

Весь світ хрещений й нехрещений

Гончарству вчився в опішнян,

Китаєць, німець, грек учений

В цей край, Творцем благословенний,

Йшли поклонитися Майстрам.

На Опошлинськім перевозі,

Бог зна коли, ще за царя,

Миски з тарелями на возі

Світили ясно, мов зоря,

Дядьки із люльками ходили,

Дівчата дзвінко гомоніли,

Купці збирались звідусіль –

Було тут все: і хліб, і сіль.

 

Той час минув.

Але навіки від Бога заповідь Майстрам –

Добро ліпити

І творити життя із глини – Божий Храм!

Міські Млини. 20.03.2011.

 

    Володимир Баско зі своїм віршем став учасником Національного мистецького конкурсу «Національний музей гончарства – перлина України ХХІ сторіччя!», який уперше проходив у рамках ІІІ Тижня Національного Гончарного Здвиження в Опішному «Здвиг-2011».

    У «Книзі відгуків» Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа він залишив такий запис: «Культура й історія народу є найголовнішим фундаментом, на якому будується майбутнє, а творче окрилення, любов до своєї землі й гордість за свій народ – то вкорінені зерна всіх можливих досягнень – художніх, наукових, соціальних… Тому висловлюю всім співробітникам музею гончарства щиру подяку за кропітку й дуже важливу роботу по збереженню джерел чистого народного духу»

Інна Прокопенко,

молодший науковий співробітник

Меморіального музею-садиби

філософа й колекціонера

Леоніда Сморжа