НА ПОРОЗІ РІЗДВЯНІ ТА НОВОРІЧНІ СВЯТА
На порозі Різдвяні й Новорічні свята. Здавна в містах і селах був звичай гостинно зустрічати щедрівників, які веселим співом, новорічними побажаннями, жартами й примовками несли в оселю радість, а також надію й сподівання на те, що наступний рік буде багатим і врожайним, подарує щастя й добробут.
Зустрічали щедрівників і в Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. Працівники музею-садиби, учні 2 класу Державної спеціалізованої школи-інтернату «Колегіум мистецтв у Опішному» зі своїми педагогами Людмилою Панченко та Нелею Немерюк спробували відтворити старовинний обряд «Водіння Кози».
Маленькі артисти блискуче впоралися кожен зі своєю роллю. А були тут і Коза, і Дід з батогом, і міхоноша, і цигани, і козаки з дівчатами, словом, усі, хто має бути за старовинним обрядом.
Коза постукала у двері, вклонилася господарям, а Дід питає: «Чи дозволите щедрувати і нашій Козі погуляти?» Коли весела ватага зі сміхом і гамором зайшла до світлиці, Коза почала бешкетувати, підстрибувати, кланятися на всі боки, голосно мекаючи. А щедрівники тим часом розповідали, як вскочила Коза в город та й поїла зелену петрушку, як піймали неслухняну за ріжок та й повели на торжок і вторгували за неї сім кіп сіна, сім пар волів та ще багато різного збіжжя.
Розповіли щедрівники господарям, яка Коза в них незвичайна:
Де Коза ходить – там жито родить,
Де Коза ногою – там жито копною,
Де Коза рогами – там жито стогами,
Де Коза хвостом – там жито кущем,
Де Коза ходить – там жито родить,
А де не буває – там вилягає.
От Коза настрибалася, натанцювалася, заморилася та й упала – «нежива стала».
Тоді вся ватага щедрівників почали просити господарів:
Дайте Козі ячменю,
А нам грошей жменю,
Решето жита, щоби Коза сита,
Решето пшениці та й паляниці,
Решето гречки та й пиріжечки,
Решето вівса, зверху ковбаса!
Господарі почали частувати пирогами, печивом і цукерками усіх, а найбільше Козу, яка знову «ожила». Піднялася Коза та й на ріженьках, побігла Коза та й на ніженьках!
Після частування щедрівники щиро дякували господарям:
Наш пан багато дав,
Діду заплатив,
Міхоноші – чотири гроші
І нам до того, по півзолотого.
Потім прийшла черга новорічних побажань.
Ой ти Царю, наш Царю,
Небесний Владарю!
Пошли, Боже, літа многі
Цьому господарю,
Щоб і хліб родився,
Щоб і скот множився,
Щоб цей пан-господар
Нічим не журився.
За дійством спостерігали й мешканці села Міські Млини, колишні працівниці заводу «Художній керамік» гончарки Людмила Куц, Галина Кущій, Майя Гонтар, Галина Зінченко, Раїса Журавель. Вони також принесли цукерки й печиво, аби порадувати дітлахів.
Коли маленькі гості поїхали, жінки залишилися пити чебрецевий чай, розповідаючи про старовинні свята й обряди, а бібліотекар Місько-млинянської бібліотеки Тетяна Григор принесла до музею-садиби книги про обряди й звичаї українців.
Словом, свято видалося на славу.