Вірші Леоніда Опанасовича Сморжа

  Якщо Бог вирішив обдарувати людину, то обдаровує її сповна. Ми знаємо Леоніда Сморжа як філософа, науковця, колекціонера, художника, спортсмена, мандрівника. Але мало кому відомо, що Леонід Опанасович ще й писав надзвичайно прекрасні ліричні вірші. Навчаючись в університеті, він був учасником літературної студії під керівництвом Василя Чумака, до якої також входили Василь Симоненко, Борис Олійник, Вадим Крищенко, Микола Сом, Тамара Коломієць, Володимир Коломієць, Микола Сингаївський, Наталка Кащук. Майбутній філософ також «пробував» перо. Своє захоплення не полишав упродовж усього життя.

 Найніжніші рядки Леонід Сморж присвятив своїй мамі – Анастасії Василівні Марченко:


Сіно пахне далекими снами,
Мріють зору у чорній імлі.
Ось вже заспаними голосами
Проспівали опівніч півні.

Перші записи в "Книзі відгуків"

 

Минає лише другий місяць від дня відкриття Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Опанасовича Сморжа, а в «Книзі відгуків» уже з’явилися перші записи. Відвідувачі з різних куточків Молдови, Республіки Білорусь,Російської Федерації, Сполучених Штатів Америки і, звичайно ж, України залишають у книзі свої враження від побаченого на садибі, яка стала своє рідним пам’ятником не просто колекціонерові, а і справжньому  патріотові України, людині надзвичайно талановитій, працьовитій і щирій.

«Він славив своїх земляків, свій рід все життя, а вони вшанували його пам’ятником, до якого незаросте стежина ніколи, поки існуватиме світі Україна. Слава Україні! Слава її Великим Синам!

С.Гвоздевич

 01.07.10»

Книги філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа (1927–2009)

 

   Леонід Опанасович Сморж як учений-філософ, автор 7 монографій, 5 брошур, близько 200 публікацій у періодичних виданнях та наукових збірниках відомий не тільки в Україні, а й далеко за її межами.
   Перша його монографія «Про естетичний ідеал в кіномистецтві» [5] вийшла друком 1966 року в Києві у видавництві «Мистецтво». Книгу присвячено розгляду однієї з найважливіших проблем естетики. На матеріалі найбільш масового і найбільш впливового мистецтва – мистецтва кіно – автор висвітлює ряд питань, пов’язаних з естетичним ідеалом і втіленням його засобами кіно.
«Мрія про прекрасне людське життя, про прекрасну людську особистість була одвічним рушієм суспільного прогресу і стала ідеалом людства» [5], – стверджував Леонід Сморж.
  На питання що таке мистецтво? як воно виникло й розвивалося? як воно співвідноситься з навколишнім середовищем та внутрішнім світом людини? які функції мистецтва? філософ намагався відповісти у своїй монографії «Світ десяти муз» [6].

З любов’ю і вдячністю…

 

   Кажуть, що на землі існує два найсвятіших почуття – Любов і Вдячність. З глибокою повагою, щирою любов’ю і вдячністю я згадую людину, яку знала з самого дитинства і яка була для мене особисто порадником і наставником, людину, якої вже немає серед нас.
Ветеран Великої Вітчизняної війни, відомий філософ і колекціонер опішненської кераміки Леонід Опанасович Сморж за життя кожну відпустку проводив не в столиці, а в рідному селі Міські Млини, що в Полтавщині. Саме сюди він запрошував своїх найкращих друзів, знайомив їх з опішненськими гончарями, розповідав про минувшину.
   «Хіба є де у світі місце красивіше, ніж наші Млини? Може, де і є, але я його не бачив», – любив повторювати вчений.

Село Міські Млини

 

   Село Міські Млини, де знаходиться Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа, дуже просто відшукати, оскільки з Опішного через Міські Млини здавна проходив  Котелевський шлях. Село, мов гніздечко берегової ластівки, притулилося на правому  березі р.Ворскла. Із заходу його оточує височенний пагорб – Млинянська гора, з півдня – великі лісові масиви.
   Ось як описував це невелике гончарське село відомий дослідник Віктор Василенко: «У подножья Опошнянской возвышенности расположено прежнее предместье, а ныне село Мисские Млины, упирающееся в правый берег Ворсклы. Это селение сливается с юго-восточной окраиной местечка и в прежние времена служило пристанью и перевозом через реку, на которой находились мельницы опошнянских жителей…» [1, с.5].

«ВАЖЛИВО НЕ СКІЛЬКИ ЖИТИ, А ДЛЯ ЧОГО І ЯК ЖИТИ...»

«ВАЖЛИВО НЕ СКІЛЬКИ ЖИТИ, А ДЛЯ ЧОГО І ЯК ЖИТИ...»

(вислови філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа про сенс буття,

про роль мистецтва у сучасному суспільстві про Опішне і опішненських гончарів)

«За моїм глибоким переконанням, Опішня повинна стати своєрідним заповідником народної творчості – і не тільки кераміки, але й вишивання і килимарства. Було б доцільно тут відкрити технікум чи училище народного прикладного мистецтва з факультетами художньої кераміки (гончарство, малювання, ліплення), вишивання і килимарство. Г.Пошивайло, І.Білик, О.Селюченко, М.Назарчук, З.Линник, П.Біляк, справжні професори кераміки, вони б передали молоді не лише свій неабиякий мистецький хист, але й криницю художніх традицій» (Сморж Леонід. Щоб відродилася слава Опішні // Культура і життя, 1965. – 30 вересня. – С.47-52).