Якщо Ви потрапите до Меморіальному музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа, для Вас не тільки екскурсію проведуть, а ще й почастують смачними фруктами.

    Вам доводилося куштувати зорі на смак? Зорі, саме зорі. В опішненських садах золоті груші сяють, як зорі, а скуштуєш їх  –  солодкі, наче мед. Коли приходить осінь, тут починається справжній зорепад.

   Ділячись своїми враженнями про відвідини Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера Леоніда Сморжа, наші гості розповідають про те, що тут вони  побачили багато безцінних експонатів, отримали масу інформації, а також почали будувати певні творчі плани, у них з’явилися нові ідеї та задуми.

   Особливо приємно, якщо тиможеш спробувати свої сили в царині мистецтва та побачити результати своєї праці. Тому цього року під час проведення культурно-мистецької акції ІІ Національний Тиждень Гончарного Здвиження в Опішному «Здвиг-2011» ми попросили опішненську гончарку Ніну Дубинку провести майстер-клас  ліплення дитячої глиняної іграшки для вихованців Обласного дитячо-юнацького оздоровчого табору «Еколог», а також для всіх бажаючих. Ніна Дубинка не тільки показала, як виліпити веселі опішненські свистунці, а й випалила у власному горні дитячі роботи.

    Вечір поезії  Леоніда Сморжа «І невиправний мрійник ще живе в мені…», який підготували для юних літераторів працівники Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа під час культурно-мистецької акції ІІ Національний Тиждень Гончарного Здвиження в Опішному «Здвиг-2011», залишив у дитячих душах помітний слід. Їх не могли не схвилювати проникливі вірші вченого, присвячені матері. В них стільки ніжності, тепла й любові. Діти із захопленням слухали пейзажну та філософську лірику Леоніда Сморжа. Не залишила байдужими учасників вечора і розповідь екскурсовода про долю колекціонера, його вподобання, широкий світогляд та багатогранність натури.

  Маленькі вихованці Полтавського Монтессорі-центру реабілітації для дітей-інвалідів «Соняшник» лагідно називають її Фемечка. Насправді ж ім’я дівчини – Фемке, Фемке Фан дер Фарт. Їй 20 років. Вона відкрита, щира, доброзичлива. До України приїхала з Нідерландів. Фемке мріє стати медичним працівником. Любить подорожувати. Вивчає іноземні мови. Про своє перебування в Україні вона розповідає: «В Нідерландах молода людина після закінчення загальноосвітньої школи має три роки, щоб визначитися з тим, яку спеціальність їй обрати. Для цього треба освоїти хоча б ази майбутньої професії та переконатися в тому, що зробив правильний вибір. 

   Працівників музею можна назвати хранителями пам’яті людства. Це нелегка робота, яка вимагає певних знань, умінь і досвіду, а окрім того – уваги й терпіння, та нею можна пишатися.
Вже чотири роки я працюю в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному, нещодавно була переведена до новоствореного підрозділу – Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. З кожним днем я все більше й більше дізнаюсь про Леоніда Опанасовича, все дужче захоплююсь цією видатною особистістю. Свою роботу вважаю дуже цікавою.

    Через тиждень після Пасхи настає Поминальна Неділя. Родичі померлих за традицією збираються на кладовищі, щоб згадати всі добрі справи тих, кого вже немає серед живих. З різних кінців Землі приїздять і до Міських Млинів краяни, що залишили тут своє коріння.
    У неділю, 1 травня, рано вранці до Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа завітали особливі гості. Провідати могили Анастасії Марченко, Леоніда Сморжа та покласти квіти до Меморіалу Вічної Слави, де покоїться прах розстріляного фашистами в роки Великої Вітчизняної війни Гордія Чирки, приїхали рідні з Києва та Полтави: брат відомого вченого Олександр Чирка, племінниці Ангеліна Петрик та Олена Холоденко (Чирка), двоюрідний брат колекціонера Олег Селіванов. Будинок знову наповнився шумом рідних голосів, але все було зовсім по-іншому, ніж колись…