Музейна казка

      Чи бували Ви в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному, а до Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа заходили? НІ-ні, це зовсім близько – у Міських Млинах! Недалеко від Полтави, недалеко від Диканьки, недалеко від Опішного … та, власне, і до Києва рукою подати, і до Львова, і до Харкова! Словом, у самісінькому Серці України – серед скіфських курганів, біля Вітової могили, там, де мешкав славний гончар Остап Ночовник. Якщо бували, то варто відвідати це місце ще раз із фотоапаратом, із пензлем та фарбами, взувши кросівки і взявши із собою рюкзак. Скуштувати води зі Срібного джерела, посидіти на березі Ворскли біля вогнища, помріяти і казок послухати… Якщо ж не бували, то швидше пакуйте валізи! Ви там такі дива побачите! Зараз усі дива в опішненських макітрах і глеках живуть, у цьому світі їм просто більше ніде сховатися. Хочете – вірте, хочете – ні, а я от учора беру куманець до рук, а звідти – казка!

Твори Михайла Китриша в колекції Меморіального музею-садиби Леоніда Сморжа

     

      Опішне – колиска народного мистецтва і невмирущого національного Духу. Тут збереглася самобутня історія і культура рідного краю. Тут сама Земля промовляє до нас голосом тисячоліть, надихає, дає потужний імпульс до творчості. Вона виплекала, вигойдала на своїх долонях не одне покоління талановитих майстрів. Про кого, як не про них, сказав Спаситель: «Ви – сіль землі. І якщо сіль втратить свою силу, чим зробити її солоною?»

Вироби Івана Білика в колекції Леоніда Сморжа

   

  В Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа серед експонатів є і твори заслуженого майстра народної творчості України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Івана Архиповича Білика (17 одиниць зберігання). В основному це зооморфна скульптура – барани, бики, леви; а також декоративно-вжиткова кераміка – глечики, плесканці, попільниці. Леоніда Сморжа зі славетним майстром пов’язували довгі роки дружби. Іван Білик, буваючи в Києві, відвідував філософа вдома. Вони часто зустрічалися на республіканських виставках народного мистецтва в столиці. Приїжджаючи до Міських Млинів та Опішного, Леонід Опанасович також не забував навідатися до гончаря. Вони листувалися.

Послання з іншого часу

    Коли береш у руки старі світлини, мимоволі охоплює дивне відчуття, ніби ти отримав послання з іншого часу. Вдивляючись у обличчя людей на пожовклому папері, намагаєшся осягнути: ким були вони на цій Землі? Як жили? До чого прагнули і про що мріяли?
    1912 рік… На кутку Гончарівка, в містечку Зіньків, на подвір‘ї шевця Артема Лучника зібралася велика сім‘я, щоб зробити родинне фото.
Артему Платоновичу і Ганні Кирилівні є чим пишатися: трьох синів мають і трьох доньок, та вже й онуки на світ з‘явилися. Старші сини Йосип і Федір батьківське ремесло освоїли, молодший – Павло – у Гадяцькій учительській семінарії навчається. Ганна й Уляна з матір‘ю хліб на продаж печуть, а найменша донечка Марійка працює в купця Івана Воздвиженського. Ось усі вони у святковому одязі сміються та гомонять, стоячи навпроти батьківської хати. Фотограф пропонує главі сімейства з дружиною сісти на лаві в центрі, біля них по обидва боки повинні розміститися жінки. Чоловіки ж мають стояти у другому ряду. Кілька хвилин маестро чаклує біля фотоапарата, потім дає команду: «Увага! Не рухатися!» На мить усі завмирають. Час зупиняється. І саме ця мить летить посланням у Вічність.

Міські Млини – найчарівніший куточок Полтавщини

Нині одним із найпопулярніших видів відпочинку є «зелений туризм». Плануючи відпустку, врахуйте, що відвідавши «Корінф і Афіни української кераміки» – Опішне, ви зможете не тільки побачити найкращі зразки гончарного мистецтва, що зберігаються в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному, а й помилуватися прекрасними надворсклянськими краєвидами.
Село Міські Млини, що неподалік Опішного, де знаходиться Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішнянської кераміки Леоніда Сморжа, є чи не одним із найчарівніших куточків Полтавщини.

З чого починається колекція

   Багато відвідувачів Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера Леоніда Сморжа, ділячись своїми враженнями від екскурсії, говорять: «Я також хочу колекціонувати твори народного мистецтва». Така ж думка зародилася свого часу і в Леоніда Опанасовича, коли він, познайомившись із Явдохою Данилівною і Гаврилом Ничипоровичем Пошивайлами, побачив і самі вироби неперевершеного гончарного дуету. Леонід Сморж почав відвідувати завод «Художній керамік», щоб поспілкуватися з іншими гончарями й малювальницями. «Поступово я пройнявся їхніми інтересами, проблемами , думами й настроями», – писав він у своєму щоденнику. Вчений потоваришував з багатьма гончарями, і ця дружба ніколи не переривалася. Глибоко схвильований майбутнім гончарства, Леонід Опанасович опублікував у газеті «Правда» та кількох журналах свої статті на захист Опішного як народного художнього гончарного осередку. Влітку, відпочиваючи у Міських Млинах, філософ майже кожного дня бував у Гаврила Ничипоровича та Явдохи Данилівни, подовгу розмовляв з ними, спостерігав за тим, як маестро працює за гончарним кругом.{jcomments off}

У Міських Млинах

 

  У Міських Млинах, що в Полтавщині, пройшли дитячі та юнацькі роки філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Опанасовича Сморжа. Нині місцеві жителі часто відвідують його Меморіальний музей-садибу. Вони охоче діляться спогадами про свого славетного земляка, поповнюють фонди музею-садиби новими експонатами. 

  Людмила Дмитрівна Куц пам‘ятає Леоніда Опанасовича ще юнаком. У неї збереглися фото, де він та його брати серед сільської молоді. Деякі з них робив сам Леонід Опанасович. Серед них і портрет Людмили Дмитрівни.