Невідоме життя відомої людини

Не важливо хто ти,  важливо який ти.

Л.Сморж

   Ім’я  професора, доктора філософських наук Леоніда Опанасовича Сморжа було внесено  до видання П.В.Алексеева «Философы  России ХІХ–ХХ столетий. Биографии, идеи, труды». Оскільки видання російське, в Україні цей факт був мало відомий, сам Леонід Опанасович цій події  не придавав великого значення. Коли ж хтось із колег або друзів вітав його, той лише посміхаючись жартував:  «То аванс». І справді, в останні роки свого життя він багато працює, пише і вночі. Під стук його друкарської машинки засинають і прокидаються сусіди, та вони вже звикли…

ЩО ДОМОВИК НА ГОРИЩІ ХОВАЄ

 

   Для музейного працівника польові експедиції – це не тільки поповнення фондів, збір необхідної інформації, а й неповторні хвилини спілкування, відкриттів та переживань. Дехто, передавши речі до музею, приходить туди сам, приводить рідню, знайомих, підказує, де і що можна знайти. Словом, стає палким прихильником музейної справи…

Де в Міських Млинах виготовляли селітру?

    Чимало цікавих історій про козацьку минувшину я ще в дитинстві чула від доброго товариша нашої родини Леоніда Опанасовича Сморжа. Розповідав учений і про виготовлення селітри(одна з основних складових пороху) в Полтавщині. Пізніше я дізналася, що в першій половині XVIIстоліття на берегах р.Ворскла було розпочато закладання «буд» – підприємств для виробництва поташу та селітри. Під час визвольної війни 1648–1654 років контроль за виготовленням цієї стратегічно важливої продукції здійснював безпосередньо Богдан Хмельницький. У містечку Опішне та його околицях діяло відразу кілька селітроварних заводів, тому саме тут 1737 року було створено найбільшу в Україні селітряну компанію, яка протягом 1740-х – 1750-х років укладала договори вже з російським урядом на постачання селітри, внаслідок чого зобов‘язувалася постачати від 8,5 до 11 тисяч пудів цієї сировини.

Володимир Баско робить запис у «Книзі відгуків»

   Земля, на якій ми живемо, незвичайна. Як часто ми за своїми проблемами і клопотами не помічаємо її краси, не чуємо її голосу. Та кожен пагорб, кожен камінчик навколо нас може розповісти свою історію. Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа з’явився у Міських Млинах не випадково. Потрапивши сюди, людина не просто отримує масу вражень, цікаву інформацію, а й починає дивитися на світ по-іншому, відчуває незримий космічний ритм. Хтось візьме життєвий шлях філософа за приклад, хтось створить нову музику, хтось напише картину, а в чиїйсь душі народяться ліричні рядки.

ВЧЕНИЙ ДУЖЕ ЛЮБИВ УКРАЇНСЬКУ ВИШИВКУ

   Колекція, яку Леонід Сморж зібрав і передав Національному музею-заповіднику українського гончарства в Опішному, вважалася однією з найбільших і найбагатших приватних колекцій опішненської кераміки. Та не слід забувати, що в експозиції Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа, крім творів мистецтва з глини, є вироби з дерева, живописні полотна, ікони, писанки та інше.

   Особливе місце займають експонати з тканини. Учений дуже любив українську вишивку. Інтер’єр музею-садиби прикрашений кілковими рушниками, щооздоблені тамбурним швом, гладдю та хрестиком. Є тут також скатерті й підзори з мережкою, ткані кролевецькі рушники й, звичайно ж, чоловічі та жіночі сорочки. Працівники музею-садиби зустрічають гостей у національному вбранні кінця ХІХ – початку ХХ століття. Дуже приємно бачити й відвідувачів у одязіз українським орнаментом.

ГРУШІ – ЗОРІ

    Якщо Ви потрапите до Меморіальному музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа, для Вас не тільки екскурсію проведуть, а ще й почастують смачними фруктами.

    Вам доводилося куштувати зорі на смак? Зорі, саме зорі. В опішненських садах золоті груші сяють, як зорі, а скуштуєш їх  –  солодкі, наче мед. Коли приходить осінь, тут починається справжній зорепад.