Книги філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа (1927–2009)

 

   Леонід Опанасович Сморж як учений-філософ, автор 7 монографій, 5 брошур, близько 200 публікацій у періодичних виданнях та наукових збірниках відомий не тільки в Україні, а й далеко за її межами.
   Перша його монографія «Про естетичний ідеал в кіномистецтві» [5] вийшла друком 1966 року в Києві у видавництві «Мистецтво». Книгу присвячено розгляду однієї з найважливіших проблем естетики. На матеріалі найбільш масового і найбільш впливового мистецтва – мистецтва кіно – автор висвітлює ряд питань, пов’язаних з естетичним ідеалом і втіленням його засобами кіно.
«Мрія про прекрасне людське життя, про прекрасну людську особистість була одвічним рушієм суспільного прогресу і стала ідеалом людства» [5], – стверджував Леонід Сморж.
  На питання що таке мистецтво? як воно виникло й розвивалося? як воно співвідноситься з навколишнім середовищем та внутрішнім світом людини? які функції мистецтва? філософ намагався відповісти у своїй монографії «Світ десяти муз» [6].

З любов’ю і вдячністю…

 

   Кажуть, що на землі існує два найсвятіших почуття – Любов і Вдячність. З глибокою повагою, щирою любов’ю і вдячністю я згадую людину, яку знала з самого дитинства і яка була для мене особисто порадником і наставником, людину, якої вже немає серед нас.
Ветеран Великої Вітчизняної війни, відомий філософ і колекціонер опішненської кераміки Леонід Опанасович Сморж за життя кожну відпустку проводив не в столиці, а в рідному селі Міські Млини, що в Полтавщині. Саме сюди він запрошував своїх найкращих друзів, знайомив їх з опішненськими гончарями, розповідав про минувшину.
   «Хіба є де у світі місце красивіше, ніж наші Млини? Може, де і є, але я його не бачив», – любив повторювати вчений.

Село Міські Млини

 

   Село Міські Млини, де знаходиться Меморіальний музей-садиба філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа, дуже просто відшукати, оскільки з Опішного через Міські Млини здавна проходив  Котелевський шлях. Село, мов гніздечко берегової ластівки, притулилося на правому  березі р.Ворскла. Із заходу його оточує височенний пагорб – Млинянська гора, з півдня – великі лісові масиви.
   Ось як описував це невелике гончарське село відомий дослідник Віктор Василенко: «У подножья Опошнянской возвышенности расположено прежнее предместье, а ныне село Мисские Млины, упирающееся в правый берег Ворсклы. Это селение сливается с юго-восточной окраиной местечка и в прежние времена служило пристанью и перевозом через реку, на которой находились мельницы опошнянских жителей…» [1, с.5].

«ВАЖЛИВО НЕ СКІЛЬКИ ЖИТИ, А ДЛЯ ЧОГО І ЯК ЖИТИ...»

«ВАЖЛИВО НЕ СКІЛЬКИ ЖИТИ, А ДЛЯ ЧОГО І ЯК ЖИТИ...»

(вислови філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа про сенс буття,

про роль мистецтва у сучасному суспільстві про Опішне і опішненських гончарів)

«За моїм глибоким переконанням, Опішня повинна стати своєрідним заповідником народної творчості – і не тільки кераміки, але й вишивання і килимарства. Було б доцільно тут відкрити технікум чи училище народного прикладного мистецтва з факультетами художньої кераміки (гончарство, малювання, ліплення), вишивання і килимарство. Г.Пошивайло, І.Білик, О.Селюченко, М.Назарчук, З.Линник, П.Біляк, справжні професори кераміки, вони б передали молоді не лише свій неабиякий мистецький хист, але й криницю художніх традицій» (Сморж Леонід. Щоб відродилася слава Опішні // Культура і життя, 1965. – 30 вересня. – С.47-52).