ВЧИМОСЯ ГОНЧАРСТВУ

 
 
Ніна Дмитрівна Дубинка народилася в селі Губське, в Лубенщині.  Наприкінці 1990-х років приїхала до Опішного. Навчалася в Опішненській філії Решетилівського художнього училища у відомих майстрів: Олександри Селюченко, Михайла Китриша, Володимира Нікітчинка, Григорія Кирячка та інших. 
   Працювала творчим майстром на заводі «Художній керамік»,пізніше у Національному музею-заповіднику українського гончарства в Опішному, згодом навчала майбутніх художників-керамістів у Дитячій спеціалізованій художній школі-інтернаті «Колегіум мистецтв у Опішному». 

Вірші Леоніда Опанасовича Сморжа

   Якщо Бог вирішив обдарувати людину, то обдаровує її сповна. Ми знаємо Леоніда Сморжа як філософа, науковця, колекціонера, художника, спортсмена, мандрівника. Але мало кому відомо, що Леонід Опанасович ще й писав надзвичайно прекрасні ліричні вірші. Навчаючись в університеті, він був учасником літературної студії під керівництвом Василя Чумака, до якої також входили Василь Симоненко, Борис Олійник, Вадим Крищенко, Микола Сом, Тамара Коломієць, Володимир Коломієць, Микола Сингаївський, Наталка Кащук. Майбутній філософ також «пробував» перо. Своє захоплення не полишав упродовж усього життя.

  Найніжніші рядки Леонід Сморж присвятив своїй мамі – Анастасії Василівні Марченко:


Сіно пахне далекими снами,
Мріють зору у чорній імлі.
Ось вже заспаними голосами
Проспівали опівніч півні.

НАМ ДОПОМАГАЮТЬ

  Чимало музейних працівників, що приїздять в Україну з Європи та США, ділячись досвідом, розповідають, що в їхніх країнах музеям допомагають волонтери. На жаль, в Україні це явище не настільки поширене.
   Але говорити про те, що в нашій країні людей, які б хотіли безкоштовно допомагати, немає зовсім, не можна. У цьому я переконалася ще в день відкриття Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. Коли ми готувалися до офіційної церемонії, то навіть уявити не могли, що вона переросте в грандіозне дійство, на яке з’їдуться кілька сотень людей (адже ж музей-садиба знаходиться доволі далеко від гамірних міст, у невеличкому селі Міські Млини, неподалік Опішного.

ЛІРИЧНА СТОРІНКА

 

   Леонід Сморж надзвичайно любив осінь.У його ліричних віршах вона постає то яскраво-феєричною у вальсі листопаду, то суворо-похмурою в мареві свинцевого туману й сірого дощу. Читаючи ці поетичні рядки, мимоволі відчуваєш, як тебе огортає сум. Осінь-життя, як і осінь року, приносить свої плоди. Леоніду Сморжу вона принесла щедрі дари. У науковій діяльності  він досяг вершин: захистив докторську дисертацію, написав вісім книг; його колекція опішнянської кераміки стала найбільшою і найбагатшою в Україні. Ще з юних літ він був першим у бою і в спорті, звик наполегливо працювати й не відступати перед труднощами. Та найголовніше те, що за все своє життя Леонід Опанасович жодного разу не покривив душею. На схилі літ поетові було чим пишатися.

Історія одного експоната

   У Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа понад півтори тисячі експонатів, та кожна річ унікальна, кожна має свою історію. Вивчаючи архіви, працюючи в польових експедиціях, іноді так захоплюєшся, що потрапляєш у іншу реальність, переживаєш болі й турботи творців безсмертної краси, які давно відійшли у вічність.
   У музеї на почесному місці, під образами, серед ваз стоїть незвичайний експонат – зелений мальований чайник, хоча дехто з науковців з упевненістю міг би сказати, що це зовсім не чайник, а глечик-носатка, бо, власне, має він форму глечика. Напис під ручкою на цій посудині засвідчує авторство: «Іван Олійник. 1957 р.»

«Майстер-клас – це для нас»

   Майстер-класом Ніни Дубинки в Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа розпочинався ІV ТИЖДЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ГОНЧАРНОГО ЗДВИЖЕННЯ В ОПІШНОМУ «ЗДВИГ-2012». З раннього ранку й до пізнього вечора Ніна Дмитрівна навчала юних керамістів з Полтави, Зінькова, Семенівки та Опішного ліпити дитячі глиняні іграшки, а ще відкривала секрети, як дати голос свистунцеві, зробити красивий декор та ще багато інших. Майстриня працювала з двома групами дітлахів різного віку. І малюки, й підлітки трудилися з однаковим завзяттям.
   Більше місяця минуло після цієї події, та вже кілька разів поспіль діти, що брали участь у майстер-класі, приводили до музею-садиби своїх батьків, братиків і сестричок .
Хочеться сподіватися, що, одного разу взявши до рук глину, вони шукатимуть можливість знову долучитися до таємниць правічного гончарного ремесла. А інакше й неможливо. Адже побачивши плоди своєї праці, відчуваєш успіх.{jcomments on}

«Приємно споглядати красу…»

   Наприкінці червня гончарська столиця України гостинно зустрічала учасників культурно-мистецької акції ІV ТИЖДЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ГОНЧАРНОГО ЗДВИЖЕННЯ В ОПІШНОМУ «ЗДВИГ-2012».

   У Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа впродовж ТИЖНЯ також проходили цікаві зустрічі, майстер-класи, конкурси та дитячі розваги.

   Першими в Міські Млини приїхали студенти Е-літньої Академії Гончарства. Енергійні й життєрадісні, вони відразу нам сподобалися. Оглянувши експозицію, гості зробили масу цікавих знімків, а потім, сидячи під «філософським деревом» (так ми називаємо улюблений горіх Леоніда Опанасовича), із задоволенням розповідали нам про свої захоплення.{jcomments on}