ЗГАДУЮЧИ ЛІТО ...

Щедрий і ще по-літньому теплий вересень відчиняє двері до школи, починає новий навчальний рік. Та тільки як же ці перші дні не хочеться сидіти за партою! Ніби й намагаєшся ловити кожне слово вчительки, але сонячний зайчик, що стрибає на підвіконні, підморгує й дражниться, кличе погратися на подвір‘ї. А блакитний шматок неба, що зазирає у вікно, все ще нагадує про безтурботне літо…

«Про що найперше будете згадувати, коли після відпочинку повернетесь додому»,– запитали ми вихованців Полтавського обласного дитячо-юнацького оздоровчого табору «Еколог» наприкінці останньої табірної зміни. Їхні відповіді нас дуже порадували: «Про сонце!», «Про річку!», «Про велопрогулянки!», «Про майстер-класи гончарства у вашому Музеї-садибі!». Звичайно ж ми поцікавилися, що найбільше сподобалося дітлахам у Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. Виявилося, що і екскурсія, і всі твори мистецтва, і кінофільм про Леоніда Сморжа студії «Відродження» Національного музею-заповідника українського гончарства припали їм до серця. Та найцікавішим для них виявився квест-конкурс «Скарби опішненської землі», хоч і довелося добряче побігати, рахуючи кроки, щомиті визначаючи, де  південь, де північ, словом, усі сторони горизонту. Нелегко було скарб відшукати, бо треба було прислів‘я і приказки про гончарство знати, розгадати загадки, відповісти на запитання вікторини і, врешті-решт, прийомами пантоміми показати різні гончарні вироби. Але справжні шукачі пройшли всі випробування достойно. Скарбом виявився великий шматок  глини. Чому саме глина є найбільшим багатством опішненської землі, діти також дізналися від екскурсовода. Було весело й цікаво. Тож наступного року будемо знову думати-гадати, де той скарб нам заховати.

Вікторія Зубань,
завідувачМеморіального музею-садиби
філософа й колекціонера опішненської кераміки
Леоніда Сморжа