ОНИСЯ

   Сонце вже перестало сліпити очі. Над засніженим степом поволі опускався вечір. Кінь легко біг по второваній дорозі, тягнучи за собою дерев‘яні сани. Жінка, що в них сиділа, не підганяла тварину. Вона знала, що в село треба повернутись завидна, але ніяк не могла прийти до тями після пережитого. Пальці, що тримали віжки, наче задерев‘яніли. Онися не відчувала холоду й колючого вітру, який шарпав її зношену одежину. Вона навіть не могла плакати. Перед очима стояло обличчя Тимофія, сумні, наче згаслі, очі. Серед безмовної білої пустелі чувся його голос: «Як же тепер жити на світі? Не дай, Боже, нікому того дня дожидати, щоб свого сина в сиру землю ховати… Хороніть Миколку в місті – скрізь святая земля… Якби-то я не хворий та немічний, все б по-іншому було, а так не можу я на тебе саму такий тягар покласти. У Пензі є родичі, допоможуть. Вертайся у село до дітей, Онисю».

АВТОРСЬКІ РОБОТИ В КОЛЕКЦІЇ ЛЕОНІДА СМОРЖА

   

   Леонід Сморж був настільки залюблений у світ кераміки, що навіть спробував себе в ролі гончаря. Починаючи з 1969 року, ліпив у заводі «Художній керамік», у гостинах – у Гаврила Ничипоровича й Явдохи Данилівни Пошивайлів, а також – удома. Його творчий доробок становлять 80 гончарних виробів, серед яких – декоративні скульптури, попільниці, підставки під олівці, кухлі, свічники тощо. Можливо, тому що сам майстер народився в Диканьці, темою його творів стали герої гоголівських оповідань. Це, зокрема, чорти, Солоха, Вій, козак Пацюк, Одарка, Карась та інші.

   Гончарні вироби, створені власними руками, Леонід Сморж подарував Національному музею-заповіднику українського гончарства. Усі бажаючі мають змогу побачити їх під час екскурсії в Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа.

СПОРІДНЕНІ ДУШІ

 

   23 жовтня цього року до Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа завітали вчителі світової літератури з Полтавщини – учасники обласного семінару-практикуму.

   Саме цей Музей-садибу вони  обрали невипадково, адже Леонід Сморж також був педагогом. Упродовж 1964–2003 років він працював викладачем, старшим викладачем, доцентом, потім – професором Київського державного педагогічного інституту імені Олексія Горького (нині – Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова), а в 1997–2008 роках – професором Київського міжнародного університету. За плідну працю на педагогічній ниві був нагороджений орденом «Знак пошани» (1981).

  Присвятивши все своє життя науці, Леонід Сморж заслужив право бути взірцем для сучасних учителів.

УЛЮБЛЕНІ РЕЧІ КОЛЕКЦІОНЕРА

 

 

(До дня народження Леоніда Сморжа)

   Збиральницька діяльність філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа тривала більше ніж півстоліття. За цей час він зібрав найбільшу в Україні приватну колекцію опішненської кераміки (1505 експонатів). Зберігалась вона в київській квартирі вченого. Всі шафи, полиці, підвіконня в кімнатах були заповнені виробами з глини. Неперевершені твори народного мистецтва дивували гостей Леоніда Опанасовича довершеною формою та витонченою опішненською мальовкою.

Вояж до країни гончарства

   

 

   Подорожуючи найвизначнішими куточками України, діти й підлітки – члени Донецького осередку Національної скаутської організації України «Пласт» – завітали й до Опішного. Місце розташування їх табору було невипадковим, адже маленькі вояжери хотіли більше дізнатися про традиційне українське гончарство. Близько тижня вони стояли табором на березі річки Ворскла в Міських Млинах. Під час відпочинку мандрівники відвідали Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному та його структурний підрозділ – Меморіальний музей-садибу філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. Вони були настільки вражені, що захотіли спробувати себе в ролі маленьких гончарів.