НАШІ ГОСТІ

 

  Маленькі вихованці Полтавського Монтессорі-центру реабілітації для дітей-інвалідів «Соняшник» лагідно називають її Фемечка. Насправді ж ім’я дівчини – Фемке, Фемке Фан дер Фарт. Їй 20 років. Вона відкрита, щира, доброзичлива. До України приїхала з Нідерландів. Фемке мріє стати медичним працівником. Любить подорожувати. Вивчає іноземні мови. Про своє перебування в Україні вона розповідає: «В Нідерландах молода людина після закінчення загальноосвітньої школи має три роки, щоб визначитися з тим, яку спеціальність їй обрати. Для цього треба освоїти хоча б ази майбутньої професії та переконатися в тому, що зробив правильний вибір. 

Хранителі пам’яті

   Працівників музею можна назвати хранителями пам’яті людства. Це нелегка робота, яка вимагає певних знань, умінь і досвіду, а окрім того – уваги й терпіння, та нею можна пишатися.
Вже чотири роки я працюю в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному, нещодавно була переведена до новоствореного підрозділу – Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. З кожним днем я все більше й більше дізнаюсь про Леоніда Опанасовича, все дужче захоплююсь цією видатною особистістю. Свою роботу вважаю дуже цікавою.

До рідного порогу

    Через тиждень після Пасхи настає Поминальна Неділя. Родичі померлих за традицією збираються на кладовищі, щоб згадати всі добрі справи тих, кого вже немає серед живих. З різних кінців Землі приїздять і до Міських Млинів краяни, що залишили тут своє коріння.
    У неділю, 1 травня, рано вранці до Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа завітали особливі гості. Провідати могили Анастасії Марченко, Леоніда Сморжа та покласти квіти до Меморіалу Вічної Слави, де покоїться прах розстріляного фашистами в роки Великої Вітчизняної війни Гордія Чирки, приїхали рідні з Києва та Полтави: брат відомого вченого Олександр Чирка, племінниці Ангеліна Петрик та Олена Холоденко (Чирка), двоюрідний брат колекціонера Олег Селіванов. Будинок знову наповнився шумом рідних голосів, але все було зовсім по-іншому, ніж колись…

Дві долі, дві дороги

     Доля звела Леоніда Сморжа з Володимиром Толоком в роки Великої Вітчизняної війни. Разом вони навчалися в Школі морської авіації в Новому Афоні (Кавказ). «ШМАС готувала молодих спеціалістів для морської авіації: мотористів, електриків, приладистів, зброярів, стрілків-радистів і повітряних стрілків… Я освоївся з новими умовами й вписався в нове для себе середовище дуже швидко. Завів і широке коло товаришів, а найбільше потоваришував я з Володею Толоком. Щось притягувало нас одне до одного, споріднювало: може, те, що обидва були в душі романтиками, що він, як і я, мріяв про морську форму, що теж був ще зовсім чистий від будь-якої корисливості й кар’єризму…» 

Музейна казка

      Чи бували Ви в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному, а до Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа заходили? НІ-ні, це зовсім близько – у Міських Млинах! Недалеко від Полтави, недалеко від Диканьки, недалеко від Опішного … та, власне, і до Києва рукою подати, і до Львова, і до Харкова! Словом, у самісінькому Серці України – серед скіфських курганів, біля Вітової могили, там, де мешкав славний гончар Остап Ночовник. Якщо бували, то варто відвідати це місце ще раз із фотоапаратом, із пензлем та фарбами, взувши кросівки і взявши із собою рюкзак. Скуштувати води зі Срібного джерела, посидіти на березі Ворскли біля вогнища, помріяти і казок послухати… Якщо ж не бували, то швидше пакуйте валізи! Ви там такі дива побачите! Зараз усі дива в опішненських макітрах і глеках живуть, у цьому світі їм просто більше ніде сховатися. Хочете – вірте, хочете – ні, а я от учора беру куманець до рук, а звідти – казка!

Твори Михайла Китриша в колекції Меморіального музею-садиби Леоніда Сморжа

     

      Опішне – колиска народного мистецтва і невмирущого національного Духу. Тут збереглася самобутня історія і культура рідного краю. Тут сама Земля промовляє до нас голосом тисячоліть, надихає, дає потужний імпульс до творчості. Вона виплекала, вигойдала на своїх долонях не одне покоління талановитих майстрів. Про кого, як не про них, сказав Спаситель: «Ви – сіль землі. І якщо сіль втратить свою силу, чим зробити її солоною?»

Вироби Івана Білика в колекції Леоніда Сморжа

   

  В Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа серед експонатів є і твори заслуженого майстра народної творчості України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Івана Архиповича Білика (17 одиниць зберігання). В основному це зооморфна скульптура – барани, бики, леви; а також декоративно-вжиткова кераміка – глечики, плесканці, попільниці. Леоніда Сморжа зі славетним майстром пов’язували довгі роки дружби. Іван Білик, буваючи в Києві, відвідував філософа вдома. Вони часто зустрічалися на республіканських виставках народного мистецтва в столиці. Приїжджаючи до Міських Млинів та Опішного, Леонід Опанасович також не забував навідатися до гончаря. Вони листувалися.